Якщо з алергією, авітамінозом та іншими літньо-весняними заморочками зі здоров’ям все більш-менш ясно, то в горезвісному ослабленні імунітету – багато спірного.
У людей без медичної освіти поняття про імунітет та його ослаблення, як правило, досить розпливчасте. В основному воно формується рекламними компаніями препаратів, спрямованих на «посилення» та «зміцнення» свідомо зниженого у всіх поголовно імунітету. Але чи такий жахливий чорт, як його малюють? І взагалі, що таке імунітет та як він працює? З цього, мабуть, варто почати.
На варті порядку
Імунна система потрібна людині, щоб протистояти хвороботворним вторгненням – як ззовні (бактерії, віруси, грибки тощо), і зсередини (злоякісне переродження власних клітин). Таким же вторгненням для неї є пересаджений орган, тому після трансплантації доводиться постійно приймати препарати, що пригнічують імунний захист.
Для того, щоб зрозуміти, як працює імунітет, найпростіше провести паралель із… правоохоронними органами.
Коли в організмі з’являється чужорідний агент, його затримує (поглинає) патрульна служба у вигляді клітин-макрофагів. Вони ж «встановлюють особистість» затриманого, розпізнаючи його антигени – молекули, специфічні конкретного виду «ворога». Ними є, наприклад, білки мікробних оболонок.
Отримана інформація направляється в базу даних, яку зберігає певний різновид лімфоцитів – Т-хелпери. Вони забезпечують цією інформацією інші види лімфоцитів – Т-кілери, які знаходять і знищують «злочинця», та В-лімфоцити, які виробляють антитіла – білкові молекули, що пов’язують «ворожі» антигени.
Основи сучасного розуміння імунітету заклали на рубежі XIX і XX століть німецький вчений Пауль Ерліх, який відкрив імунітет за участю антитіл, та російський учений Ілля Мечников, який відкрив клітинний імунітет.
За цей внесок у світову науку їм було присуджено Нобелівську премію з медицини 1908 року.
Інформація про деякі антигени придбана та закріплена в процесі еволюції та притаманна всім людям від народження – такий імунітет називається видовим. Придбаний імунітет формується при контакті з антигенами протягом життя.
Трапляються і збої імунітету. Іноді «правоохоронці» помиляються і нападають на «мирних громадян» – клітини власного організму. Це призводить до виникнення аутоімунних захворювань, таких як ревматоїдний артрит або цукровий діабет 1-го типу. А буває, що один із «підрозділів» недостатньо активно – як наслідок, порушується відповідний вид імунітету. Наприклад, порушення протипухлинного імунітету призводить до розвитку злоякісних новоутворень. Надмірна старанність «внутрішніх військ» теж ні до чого хорошого не призводить – так виникають алергічні захворювання.
Слаба ланка
Зазвичай, коли говорять про зниження імунітету, мають на увазі ослаблення загальної імунної відповіді (вироблення «інформаційних» речовин, клітинних реакцій, продукції антитіл) на вторгнення хвороботворних мікроорганізмів (найчастіше – збудників простудних захворювань), а не поломку якоїсь певної ланки імун .
При цьому критерії такого зниження більш ніж розпливчасті, якщо, звичайно, не йдеться про серйозні імунодефіцитні стани, такі як СНІД. Досить чітко погіршення імунітету вказують затяжні гнійничкові захворювання шкіри – стрептодермія, фурункульоз, імпетиго тощо. Також його можна запідозрити при частих (5-6 і більше разів на рік) уповільнених застудах. Але це не означає, що при нежиті, що затягнувся на кілька тижнів, варто бити на сполох і жменями поглинати імуностимулятори.
До того ж, стимуляція імунітету при сьогоднішньому стані справ – предмет для серйозної дискусії. У західних країнах термін «імуностимуляція» взагалі вважається малокоректним, оскільки лікувальний вплив має спрямовуватись на будь-які конкретні функції імунітету, а не на всю імунну систему в цілому. Найчастіше цей термін застосовують для опису підтримки імунітету в постійному стані підвищеної готовності до вторгнення мікробів, що правильніше називати імуномодуляцією. Таким ефектом, до речі, мають деякі гормони – жіночі статеві, соматотропін (гормон росту), пролактин та ін, але застосовувати їх з метою імуностимуляції, ясна річ, не можна.
На жаль, поки що практично не існує препаратів, здатних «зміцнити імунітет взагалі». Можна прищепити чи посилити імунітет проти конкретних інфекцій – для цього є щеплення. Можна поборотися, знову ж таки, із конкретною інфекцією, вводячи в організм готові відповідні антитіла. Але пропозиції медикаментозно «поліпшити імунітет» у більшості випадків, на жаль, є лише рекламним прийомом.
Особливо популярною є тема стимуляції імунітету на пострадянському просторі. Нею займається безліч науково-дослідних інститутів та науково-практичних центрів, і як результат – російська фармакопея містить десятки імуностимулюючих препаратів. Такого стану справ немає більше ніде у світі. І не даремно – накопичити необхідний для масового впровадження в клінічну практику досвід щодо такої кількості препаратів за короткий термін дуже складно. Чи не накопичений він і в нас. Виготовлені імуностимулятори показують посилення імунних реакцій «в пробірці» і на біохімічному рівні, але яка від них реальна користь і які будуть віддалені наслідки їх застосування сказати складно. Не кажучи вже про те, що інформація про багато механізмів імунітету стала відома порівняно недавно, і вчені постійно отримують нові дані про його функціонування.
Виходить, зробити нічого не можна? Не все так погано. Існує кілька рекомендацій, що допоможуть підтримати імунітет на нормальному рівні.
Не нехтуйте календарем щеплень. Ця рада, перш за все, відноситься до тих, хто виїжджає в екзотичні країни та батьків, які хочуть захистити своїх чад від багатьох небезпечних інфекцій. Також не варто забувати, що дорослим треба раз на десять років проходити ревакцинацію від дифтерії та правця.
Подбайте про те, щоб їжа була повноцінною за кількістю та складом поживних речовин, вітамінів та мікроелементів – імунна система дуже чутлива до їх нестачі або незбалансованості. Під час весняної астенії (занепаду сил), коли організм ослаблений після холодів, короткого світлового дня та нестачі вітамінів у їжі, включіть до раціону полівітамінні препарати з мікроелементами.
Забезпечте собі нормальний нічний відпочинок – навіть поодинокий недосип тимчасово послаблює імунні реакції.
Навчіться чинити опір психологічним навантаженням і стресам, оскільки вони також ведуть до зниження опірності організму. При необхідності для цього можна освоїти будь-яку методику релаксації (йога, дихальна гімнастика тощо).
Підтримуйте себе у нормальній фізичній формі, більше будьте на свіжому повітрі.
Своєчасно та повністю лікуєтесь від будь-яких інфекційних захворювань.
Іноді підтримуйте організм тонізуючими препаратами рослин – женьшеню, лимонника, елеутерококу. Вони – мабуть, єдині, здатні простимулювати неспецифічний імунітет без непередбачуваних наслідків (досвід їх застосування налічує не одну сотню років).
Звичайно, перелічені вище поради виглядають надто загальними, з розряду: «Ви, батенька, моркви поїжте і підтюпцем побігайте». Але стосовно зниження імунітету саме вони виходять на перший план, оскільки імунна система надзвичайно чутлива саме до речей, пов’язаних з способом життя.
Ну, а якщо з’явилися підозри на серйозне порушення імунітету, не відкладайте візит до лікаря – можливо, відбулася поломка конкретної ланки імунітету, і без специфічного лікування не обійтися.